Water Pattern community blog

We must be the change we want to see in this world (c) Mahatma Gandhi

середа, вересня 13, 2006

В животі у вагітної жінки розмовляють двоє малюків. Один з них - віруючий, другий - невіруючий.
Невіруючий: Ти віриш в життя після пологів?
Віруючий: Так, звичайно. Усім відомо, що життя після полгів існує. Ми тут для того, щоб стати достатньо сильними і готовими до того, що нас чекає потім.
Невіруючий: Але ж це дурниця! Ніякого життя після пологів не може бути! Ти можеш собі уявити як таке життя могло б виглядати?
Віруючий: Я не знаю усих деталей, але я вірю, що там буде більше світла, і що, можливо, ми самі будемо ходити і їсти своїм ротом.
Невіруючий: Яка дурниця! Адже неможливо ходити самим і також неможливо їсти своїм ротом! Це взагалі смішно! В нас є пуповина, яка нас живить.
Віруючий: Я впевнений, що це можливо. Просто все буде трішечки інакше.
Невіруючий: Але ж звідти ще ніхто не повертався! Життя закінчується пологами. І взагалі, життя - це одне суцільне страждання в темряві.
Віруючий: Ні, ні! Я точно не знаю, як буде виглядати наше життя після пологів, але в будь якому випадку, ми побачимо маму, і вона буде піклуватися про нас.
Невіруючий: Маму? Ти віриш в маму? І де вона знаходиться?
Віруючий: Вона усюди навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось і живемо, ми без неї просто не можемо існувати.
Невіруючий: Які дурниці! Я не бачив ніякої мами, і тому очевидно, що її просто немає.
Віруючий: Але ж інколи, коли спадає тиша, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ...